27 лютого 2020 року була прийнята стратегія розвитку Харківської області на 2021-2027 роки. Регіональна Виборча Рада Харкова проаналізувала цю стратегію та зіставила її з реальною ситуацією у регіоні. Чи будуть політичні сили у своїх передвиборчих обіцянках брати змістовні показники та орієнтуватись на реальні результати?
Стратегія розвитку Харківської області на 2021-2027 роки є рамковим документом, який повинен визначати пріоритети регіональної політики та місцевого самоврядування. Проте стратегія приймалася в умовах політичного протистояння, при зміні команди колишньої голови ХОДА Юлії Світличної, яка фактично готувала його базову частину, на команду нового очільника Харківської облдержадміністрації Олексія Кучера.
Були оголошені заклики не затверджувати Стратегію, але попри попередні кулуарні домовленості, документ на початку 2020 року все ж такі було прийнято. Цей крок продемонстрував статус нової команди, але поспіх позначився на якості Стратегії, яка місцями виглядає штучною та відірваною від реальності.
Перша та найбільша частина (половина всього документа) присвячена аналізу положення та розвитку регіону у попередні роки. Безумовно, без розуміння базису складно планувати наступні кроки, але слід визнати, що частина інформації є застарілою. Зокрема, за основу беруться статистичні дані за 2014-2018 роки, що з одного боку пояснюється строками формування статистики, з іншого боку деякі показники в умовах світової економічної кризи, спричиненої пандемією коронавірусу, вже є неактуальними, не говорячи вже про перспективи 2027 року. Безперечно, можна говорити, що орієнтири у документі згодом будуть змінюватись, але як демонструє попередній досвід, саме ці цифри є порівняльними індикаторами для визначення успіху в тій чи іншій галузі.
Наприклад, темп зростання обсягу доходів бюджету на 261% за 2014-2018 роки, який в документі приводиться як досягнення, навряд чи є таким. Адже це пов’язано, зокрема, з макроекономічними процесами, інфляцією, надходженнями трансферів, а не як не з досягненнями місцевого самоврядування. Більш того, інші показники – зменшення іноземних інвестицій, експорту та імпорту товарів, кількості малих підприємств демонструють проблеми в економічній сфері регіону.
Водночас проблема застарілих даних стосується частини розвитку територій, яка базується на існуванні 27 районів області, хоча вже проведено їх об’єднання до 7. Крім того, темі районного розподілу території приділена більш значна увага, ніж формуванню ОТГ, хоча саме ОТГ повинні у рамках реформи децентралізації стати базисом для існування держави та суспільства, як центри, де акумулюються фінанси та повноваження. Саме з формуванням ОТГ, й це визначено у документі, є значні проблеми. Адже процес формування ОТГ відбувається повільніше, ніж в інших регіонах країни. З самого початку навколо Харкова були сформовані більш заможні територіальні громади, навіть заможніші, ніж середні по Україні (дохід вище 4000 у порівнянні з 2000 на одну особу), але після цього процес загальмував.
Економічна складова документу демонструє стагнацію в області. Саме їй повинна бути присвячена найбільша увага, адже складно говорити про розвиток соціального сектору та інших ініціатив без фінансових ресурсів. Як було зазначено, документ демонструє зниження кількості малих та середніх підприємств (на 2,32 % й становив 88,6 на 10 000). Це вище, ніж у середньому по Україні та 3 місце серед регіонів, які аналізувались.
Також демонструється зниження обсягів експорту та імпорту. У 2018 р. експорт товарів з Харківської області склав 1279 млн дол. США (на 29,8 % менше, ніж у 2014 р.), імпорт товарів – 1738,9 млн дол. США (на 7,9 % менше, ніж у 2014 р.). Головним партнером регіону є Російська Федерація, попри стан війни де-факто та непрезентабельність регіону (це неодноразово відмічено у документі) через територіальну близькість до зони бойових дій. На долю РФ приходиться до 39% експорту, та 17% імпорту (більше імпортує лише Китай – 19%). Це демонструє той факт, що регіональні підприємства та підприємці не переорієнтувались у своєї діяльності на західний ринок. Недостатньо просто записати у плани та завдання на наступне десятиріччя, а потрібно запровадити окремий план переорієнтування місцевих ринків і підтримки тих бізнесменів, які готові займатися виготовленням продукції з більшою доданою вартістю. Ці завдання прописані в Стратегії, але жодним чином не визначені шляхи їх виконання.
Серед базових підприємств в першу чергу визначаються успішні промислові гіганти, як-от Турбоатом, або підприємства харчової та алкогольної продукції, та й ті, які роками існують у ситуації системної кризи – авіаційний завод, заводи групи УПЕК, Електротяжмаш, заводи оборонної галузі. Водночас підприємствам інноваційного профілю, зокрема, розвитку IT-сфери, у документі приділена не значна увага, хоча саме вони забезпечують більшу частину експорту послуг. До того ж регіон має достатньо інноваційних ініціатив у сфері сільського господарства, сфери послуг, медицини та медичного туризму тощо. Хоча доля цих ініціатив у економічному секторі поки незначна, було б доречно вивести окрему частину Стратегії щодо їх підтримки. Ці проєкти можуть бути успішними та перспективними на рівні окремих ОТГ.
Водночас йдеться про сільське господарство, де в першу чергу визначаються кількісні показники, за якими Харківщина тримається серед впевнених «середняків». Проте не йдеться про залучення інноваційних стратегій для перероблення продукції. У кращому випадку цим опікується бізнес, або йдеться про виробництво сировини.
У документі зазначені значні проблеми у залученні не лише внутрішніх, але й іноземних інвестицій. Так, у 2018 р. у порівнянні з 2014 р. обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення до Харківської області знизився майже у 2,5 раза, і склав 248,8 дол. США, що в 3 рази менше за середній показник по Україні. За цим показником область посіла 14-те місце серед регіонів. За загальним обсягом прямих іноземних інвестицій в регіон (666,4 млн дол. США) Харківська область у 2018 р. зайняла 10-те місце серед регіонів України. У 2018 р. у порівнянні з 2014 р. обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення до Харківської області знизився майже у 1,6 раза. Обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення з Харківської області у 2018 р. становив 3,1 дол. США, що в 48 разів менше за середній показник по Україні. При цьому, при врахуванні іноземних інвестицій йдеться в першу чергу про інвестиції вже в працюючи кампанії: купівля американською компанією «Філіп Морріс Інтернешнл» Харківської тютюнової фабрики та інвестування в її модернізацію 100 млн дол. США, купівля бельгійською Sun Inbev пивзаводу «Рогань», купівля швейцарською групою Swiss Krono Group Солоницівського комбінату меблевих деталей і інвестування в його реконструкцію 60 млн. дол. США, створення спільного українсько-британського підприємства «Українська чайна фабрика» Ахмад Ті за участю компанії Ahmad Tea London (Великобританія) тощо. Успіхів знову ж таки в інноваційних сферах або створенні кампанії з виробництвом продукції з високої додатковою вартістю з нуля немає, хоча вже не перший рік йдуть перемовини щодо участі іноземних інвесторів у будівництві сміттєпереробних підприємств, транспортної інфраструктури, тощо. Без визначення чіткого плану дій щодо залучення інвестицій, зокрема, у нові сфери виробництва, складно визначити реальну стратегію дій у соціальній сфері.
Попри невисокі економічні показники, аналіз соціальної сфери у Стратегії виглядає більш-менш оптимістичним. Основною проблемою є зношеність комунальних мереж та житлового фонду, які є проблемними для всієї України й потребують системних рішень та значних економічних вкладень.
При цьому у Харкова високі рейтинги щодо ремонту та будівництва доріг та будівель, як житлового фонду, так й сфер інфраструктури, розвитку громадського транспорту та телекомунікаційних послуг. Якщо збільшити конкуренцію та усунути корупційну складову при комунальних закупівлях у цих галузях, то цілком можливо зберегти високі темпи розвитку.
Щодо сфери охорони здоров’я, освіти та культури, соцзахисту, то крім загальнонаціональних проблем, таких як недостатнє фінансування та зношеність інфраструктури, слід зазначити такий нюанс як кількісну, а не якісну оцінку існування цих галузей. Це не відповідає реальним індикаторам успіху. Навіть успішність у сфері туризму досі вимірюється кількістю койкомісць у санаторіях та дитячих таборах, а не якістю та доступністю цих послуг для дітей та соціально-вразливих категорій. Водночас про пам’ятні місця Харківщини, їх популяризацію, розвиток внутрішнього та зеленого туризму майже нічого не говориться. А це, при наявності місцевих ініціатив та підтримки на обласному рівні, могло б стати успішним стартапом.
Потужність Харківщини як навчального (студентського) та медичного центру вимірюється лише кількістю закладів та наявністю науково-дослідних і науково-медичних інститутів. Підтримка науки є державним обов’язком, але на обласному рівні необхідно сформувати чітку стратегію сприяння інтересам наукових та культурних товариств. Так, нещодавно Харків міг втратити Інститут неврології, психіатрії та наркології, який залишили без фінансування. Лише активна позиція пацієнтських організацій та медіа не дозволили закрити заклад. До речі, саме громадські організації. які опікуються освітою, медициною, культурою, просвітництвом, інклюзією, допомогою військовим, гендерною рівністю та правозахистом, політичним лікнепом та антикорупцією є досить розвинутими на Харківщині. Вони б могли стати надійними партнерами влади щодо реалізації розвитку регіону та громад, але цій співпраці в документі майже не приділено уваги.
Наприкінці документа регіон отримав доволі схематичний SWOT-аналіз викликів та ризиків (більшість з них не є унікальними для регіону, а типовими для країни і їх подолання можливо на національному рівні), які стоять перед регіоном та три сценарії розвитку подій: базовий (інерційний), оптимістичний та песимістичний. Два останні сценарії є нереалістичними, адже в них йдеться про повне подолання корупції в окремому регіоні, або про повний провал місцевого самоврядування, що не може бути частиною Стратегії. Базовий сценарій є недостатньо детальним, адже такі пункти як «певні зрушення у структурі економіки області наприкінці прогнозного періоду» та «повільна модернізації виробництва, розвиток підготовки кваліфікованої робочої сили», «поступовий розвиток місцевого самоврядування і набуття його органами відповідних організаційних та фінансових повноважень» жодним чином не диктують оперативні цілі, про які йдеться далі, і не пов’язані з ними індикаторами визначення успіху.
Стратегія 2020-2027 доволі детально визначає оперативні цілі у сферах забезпечення високого рівня життя населення (медичного забезпечення, доступної якісної освіти, якісних комунальних послуг, соціального захисту населення та гендерної рівності тощо), забезпечення чистого довкілля, з охороною лісів та водних ресурсів, побудова конкурентоспроможної смарт-економіки, забезпечення привабливого інвестиційного клімату, європейського рівня управління та самоврядування, визначає індикатори виконання цих цілей. Проте заходи, які дозволять виконати ці цілі, повинні бути представлені в іншому документі – Плані реалізації Стратегії. Наразі вкрай важко визначити реальність досягнення поставлених цілей, особливо без урахування сучасних викликів та здобутків, зокрема, громадського сектору.
Стратегія та майбутні місцеві вибори: теми для обговорення
Стратегія розвитку Харківської області на 2021-2027 роки є документом, який повинен визначати пріоритети регіональної політики та місцевого самоврядування. Тож, попри те, яким саме буде політичний склад облради та інших місцевих рад регіону, важливо, щоб кожна політична сила, фракція або депутатська група у майбутньому добре розуміти пріоритетні цілі місцевої політики. Кожна ланка місцевого самоврядування повинна мати план дій щодо їх досягнення. Важливо, щоб кандидати у депутати мали власне бачення щодо головних пунктів Стратегії, особливо враховуючи її недоліки. Ці теми ми пропонуємо до обговорення політикам разом з експертами Виборчої ради.
1. Покращення інвестиційного клімату. Що стало причиною зниження інвестиційної привабливості Харківщини та падіння об'ємів експорту та імпорту? Як змінити ситуацію? Чи можливе залучення до Харкова інвестицій, які пов’язані з новим виробництвом або виробництвом з високою додатковою вартістю, інноваційними технологіями та екологічними проектами?
2. Децентралізація. Як прискорити розвиток ОТГ на Харківщині природним, а не штучним шляхом? Як ефективно переорієнтувати регіональне планування кроків та реформ з районного на ОТГ, враховуючи зміни? Освіта працівників місцевого самоврядування та усунення корупційних ризиків: які конкретні кроки необхідно зробити?
3. Розвиток економічного сектору. Чи потрібна підтримка промислових гігантів, або потрібно враховувати здобутки інноваційного бізнесу? Що потрібно для цього зробити? Як створити привабливий клімат для місцевого бізнесу, аби вони створювали продукт з високою додатковою вартістю? Як змінити вектор експорту/імпорту з РФ на інші країни?
4. Розвиток соціальної сфери. Який план заходів кандидати бачать для розвитку транспортної системи та інфраструктури, медичної сфери та сфери освіти? Чи потрібно вводити не лише кількісні, а і якісні показники розвитку? Які конкретні кроки потрібно зробити для розвитку освіти і науки? Як сприяти розвитку місцевого туризму?
Проект здійснюється Школою політичної аналітики НаУКМА в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні, а також за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».Зміст аналітичного бріфу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Comments